Четвер, 22.08.2019, 08:30
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Консультативна | Реєстрація | Вхід
Меню сайта

Педагогічна преса

Ел.реєстрація

Календар

Календарь
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 42

Форма входа
Новичёк
Гості
08:30

Впевнені, що в кожного з Вас повсякчас виникають запитання щодо виховання дітей, організації навчально – виховного процесу.

На цій сторінці ми готові надати Вам необхідну допомогу.

 

Мовленнєвий розвиток малят засобами фольклору

 

Практикою доведено: що біль­ше органів чуття дитини беруть участь у запам'ятовуванні, то міцнішим воно буде й більше слів засвоюватиметься. Неви­черпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словника дітей є український фольклор.

До текстів фольклорних хоровод­них ігор, які ми виконуємо, входять приказки, примовки, лічилки і, зви­чайно ж. елементи українських ка­зок. Дитячі пісні-ігри образні, мело­дії прості й доступні малятам — вони легко запамятовуються, розвивають музичний слух і мовлення.

 

Ось як. зокрема, розучуємо з діть­ми народну гру 'Ніжки, ніжки":

Ніжки, ніжки бігли по доріжці,

Полем, лісочком

Стрибали по пеньочках.

Прибігли на лужок —

Загубили чобіток. Ой!

 

Розпочинаємо з розповіді про те, як швидко бігли ніжки (доповнюючи роз­повідь музичним супроводом); як діти стрибали по пеньочках, потім прибігли на лужок, загубили чобіток. Слова гри підказують малятам зміст і характер дій: біг, стрибки, подив. Побігавши та по­стрибавши, вони зупиняються й вигу­кують: "Ой!", показуючи мімікою, як їх здивувало те. шо "загубили чобіток".

 

За допомогою гри "Зайчик-білодайчик" у дітей формуються мовлен­нєві вміння.

Гра побудована на ходінні по колу, спі­ваючи, й супроводжується відповідни­ми рухами.

Діти вибирають Зайчика лічилкою:

Зайчик втік від діток

І побіг у лісок.

Будем зайчика шукати,

Замість нього всі стрибати.

Раз, два, три; раз-два-три,

Пострибай за нього ти!

Вибрана дитина заходить у середину кола й присідає навпочіпки. Діти йдуть по колу, співаючи:

Зайчику - білодайчику,

Нікуди зайчику вистрибнути —

Кругом ворота високії,

А в зайчика лапки короткії.

(Підіймають руки вгору, потім роблять між долонями невелику відстань, пока­зуючи "короткі лапки").

 

Нумо, зайчику, прискоком

Перед нашим любим оком,

Нумо, зайчику, стрибай,

Кого хочеш, вибирай! (Плескають у долоні).

 

Зайчик стрибає і вибирає в коло іншу дитину. Гра повторюється 3-4 рази.

 

Текст цієї хороводної гри зрозумілий і легкий для промовляння. Малята яскра­во уявляють події, про які тут ідеться. Супроводжуючи спів мімікою та жеста­ми, вони краще запам'ятовують слова.

 

Досвід роботи підтверджує раціо­нальність нашої методики, за якою заучування слів гри поєднується з навчально-тренувальними вправами, які виконуються пальцями рук. Завдяки цим простим рухам зніма­ється напруга і з рук, і з губів, дола­ється розумова втома, розвивається мовлення.

 

 

Перед проведенням гри "Печу, печу хлібчик" організовуємо пальцеву впра­ву, пояснюючи малятам:

— Зараз ми спечемо хлібчик. Але щоб добре спекти його, треба кож­ному пальчикові дати роботу.

Цей пальчик (великий)

буде діжу місити, Цей (вказівний)

буде воду носити, Цей (середній)

буде дрова рубати, Цей (безіменний)

буде піч топити, А цей (мізинчик)

буде замітати.

Діти промовляють слова:

Тільки хліба напекли,

Танцювати почали. (Плескають у долоні)

Ця робота нелегка

Витинати гопака. (Ворушать пальцями обох рук).

 А тепер спечемо хлібчика для нашої лялі.

Потому проводиться, власне, гра. Упо­вільнений темп, яскравий текст сприя­ють швидкому запам'ятовуванню її.

Українська народна гра-примовка "Ладоньки-ладусі" викликає в дітей цікавість до свого найближ­чого середовища, до знайомих дій, до слів "кашку варили", "ложечкою мішали", "кулачки зложили" тощо. Розкриваючи зміст гри, розповідаємо:

- Ось сидить бабуся, тримає на руках маленьку дитину. Взяла її ру­ченята, плескає ними й сама співає: "Ладоньки-ладусі..." Нумо, діти, і ми повторимо за бабусею слова.

Емоційно сприйнявши образ примов­ки, малята вправно повторюють за ви­хователем простий текст, наслідують дії, із зацікавленням наспівують, водячи при цьому пальчиками по долоні, присту­кують кулачками.

 

Гра-примовка "Сорока" допома­гає дітям дізнатися, що сорока пташка моторна: то кашу варила, то на поріг стрибала, то діток годува­ла, то дітей запросила скрізь усти­гає, її дії спонукають малих перехо­дити від одного руху до іншого, вимовляючи слова гри.

 

Найдоступніший для молодших дошкільнят театр п'яти пальців.

Його використання збагачує мову, викликає радісні емоції. У пальчико­вому театрі розігруються потішки й казки, а також коротенькі дійства. Во­ни супроводжуються показом міні -персонажів, зодягнених на пальці руки, та музикою. Це вимагає від ви­хователя творчого підходу як у до­биранні матеріалу й виготовленні персонажів, так і в емоційному по­данні дітям народних ігор-забав та інсценівок.

 

 

Показуючи вихованцям дитячу забавлянку "Наші пальчики", нагадуємо їм, що зараз будемо гратися з пальчиками.

Наші пальчики малі,

Подивіться ось які. (Діти показують свої пальці).

А тепер із пальчиків

Зробимо ми зайчиків.

(Стиснувши пальці обох рук у кулаки, виставляють вказівні та середні пальці).

Зайчик вушками тріпоче,

Поспівати з нами хоче. (Ворушать цими пальцями).

 

Далі всі разом співаємо коротеньку укра­їнську пісеньку про зайчика:

Зайчик біленький,

Зайчик маленький

По лісі стрибає,

Діточок шукає!

(Діти сплескують у долоні, промовля­ючи: "Ой! Зайчик злякався і втік").

 

Добре поєднуються з показом та відтворенням рухів слова гри-потішки "Прилетіли три сороки":

Гоп! Гоп! Руки в боки! Прилетіли три сороки.

(Діти підстрибують, беруть руки в боки, потім показують три пальці).

Вони сіли на лужок,

Просять діток у танок.

(Присідають, далі підводяться й вико­нують довільні танцювальні рухи).

Розучування українських народних ігор-пісень та хороводів виховує в ді­тей любов до рідного слова, викли­кає бажання виконувати різні рухи.

 

Знайомлячи малят з українською народ­ною пісенькою "Вари кашку круту",

пояснюємо:

Ляля-дівчинка ходила і вже хо­че їсти. Чим ми її нагодуємо?

Кашкою.

Тож зваримо її для лялі.

Діти промовляють за вихователем слова:

Ту-ту-ту - ту-ту-ту! (Плескають у долоні).

Вари кашку круту. (Водять пальцем по долоні).

Підливай молочка.

(Стискують у кулаки пальці обох рук, нахиляють убік—"підливають молочка").

Щоб смачненька була.

(Погладжують груди то лівою, то пра­вою рукою).

Нагодували лялю, тепер вкла­демо її спати.

 

Разом співаємо пісню:

Л-а, а-а, люлі,

Налетіли гулі,

Сіли на воротях

В червоних чоботях.

Ти, Петрику, не гуляй,

Піди гулі позганяй,

Та щоб гулі не гули,

Щоб Ганнусі спать дали.

 

 

 

Ляля спить, а поки вона спить, ми пограємо в гру-пісеньку "Два півники". (Діти відтворюють рухи за текс­том). А ось і киця прибігла. (Демон­струється іграшка). Запитаймо її, де во­на була:

Кицю Муро, Де ти була?

У бабусі.

Що робила?

Масло била.

Де поклала?

Під столом.

Чим накрила?

Язичком.

 

Коли між малими, виникають свар­ки, використовуємо мирилки:

Дві подружки посварилися.

Тобі яблучко, мені грушечка,

Не сварімося, моя душечко.

Тобі яблучко, мені зернятко,

Не сварімося, моє серденько.

(Діти обіймаються помирилися).

 

Перевіряти знання та кмітливість дітей допомагають народні загадки. Вони дають їм змогу відчувати радість інтелектуальної напруги, набувати впевненості. Добираємо легкі й до­ступні для них зразки народної муд­рості.

1. Високо стоїть, одне око має, всюди заглядає. (Сонце)

2. Чорне сукно закрило вікно. (Ніч)

3. Влітку сіренький, а взимку біленький. (Зайчик)

 

Українські народні казки доносять до дітей чіткість і виразність рідної мови. Малі не лише засвоюють зміст казкової оповіді, а й запам'ятовують повтори, епітети, порівняння, образ­ні звороти, починають розуміти кра­су форми слів, своєрідність стилю, переносять у своє мовлення ті слова і словосполучення, які вони запам'я­тали. Наприклад: "курочка-рябушеч-ка", "півник-співунець", " мишка-шкряботушка", "курочки гуляють, травичку щипають".

 

Ігри-драматизації за казкою, по­каз її ляльковим театром допомага­ють дитині глибше сприйняти зміст, розвивають спостережливість, вихо­вують цікавість до слова. Ми інсце­нізуємо прості за сюжетом казки: "Ріпка", "Діді баба", "Рукавичка", "Ко­тик і Півник".

 

Обов'язково дбаємо про те, щоб, розігруючи казку, дитина мала на собі елементи вбрання певного пер­сонажа. Навчаємо: "Поглянь, я буду Лисичкою

Годинник

Дитяче РАДІО

Погода

Мини-чат
200

Поиск

Архив записей

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзья сайта
  • Управління освіти Прилуцької міської ради
  • Міський методичний центр
  • Міністерства освіти, науки, молоді та спорту
  • Усе про освіту
  • ЕЛЕКТРОННА РЕЄСТРАЦІЯ ДІТЕЙ


  • Copyright MyCorp © 2019
    Конструктор сайтів - uCoz
    Дизайн сделан студией ZeroParking